Футболіст повинен сам в якийсь момент прийняти рішення про відхід або продовжувати грати до того дня, коли йому вкажуть на двері?

— Я обома руками за перший варіант. Якщо ти розумієш, що вже приносиш команді більше шкоди, ніж користі, і у тебе немає завтрашнього дня, треба набратися мужності і сказати собі: пора йти, я зробив усе, що міг. Навіть такі боги, як Пеле і Марадона, з якими жоден тренер не ризикнув би розлучитися з власної волі, знаходили в собі сили зважитися на такий крок.

— Але ж для цього потрібні ще характер, воля. Грошики-то, яких, як відомо, багато не буває, так-сяк, а продовжують капати. Так чому б ще не зачепитися за сезон-другий і не поповнити скарбничку?

Музыка и программы — Скачать бесплатно и без регистрации на musicsoft.info

— Характер — як правило, прерогатива сильних, талановитих людей. Для таких добре ім’я набагато дорожче навіть багатьох тисяч доларів. Скажімо, той же Шевченко міг би ще рік протягнути в київському «Динамо» і ніхто б йому нічого не сказав, але прийняв рішення — і пішов.

— Ви самі-то, вважаєте, вчасно бутси на цвях повісили?

— Так доля розпорядилася. Закінчив в 29 років, але почалося все в 27, коли я в Краснодарі на рівному місці заробив важку травму — розрив усіх зв’язок гомілкостопа. Було це за місяць до фіналу Кубка СРСР 1981 року з ростовським СКА, зіграти в якому хотілося страшно. Зробили операцію, наклали гіпс. Спочатку лікарі обіцяли, що на полі повернуся через чотири тижні. Але потім раптом ще три додали. А це означає — прощавай, мрія. Вирішив ризикнути: втік з лікарні додому, сам зняв гіпс і почав розробляти ногу. Але не тут-то було: біль страшна, шви сочатся. Зрозумів — долю не перехитриш. Минув час, начебто підлікувався (Романцев виступав за «Спартак» до 1983 року, а в 1982-му провів один матч за збірну СРСР і навіть з’їздив в її складі на чемпіонат світу в Іспанію. — Прим. «СЕ»). Але в якийсь момент відчуваю — поплив: там не добіг, тут не поспів. Тоді і сказав хлопцям: швидше за все, доведеться закінчувати. Ярцев, Хідіятуллін, Гаврилов, Дасаєв мене не зрозуміли. «Кинь, Олег, панікувати, — кажуть, — ми за тебе відпрацюємо». Але я відступати не став. Та й Бєсков мене підтримав. Так що над вирішенням піти особливо ламати голову не довелося — життя саме за мене вирішила.

— Чим ближче до тридцяти, тим зазвичай частіше починають згадувати про вік футболіста. А вам в «Спартаку» траплялося заглядати в паспорти підопічних?

— Ні-ко-ли! Для мене головним в оцінці їх можливостей було фізичне і ігрове стан. Візьміть того ж Горлукович, який і в 35 був одним з лідерів команди. Орав і в матчах, і на тренуваннях, за ним і молодь тягнулася. Тому склад я визначав, виходячи не з віку, а виключно з того, наскільки той чи інший футболіст здатний принести користь. А 40 йому чи 20, значення ніколи не мало.

— Хто з ваших вихованців виявився футбольним довгожителем?

— Мабуть, Андрій Тихонов, Вітя Онопко. Упевнений — і той і інший могли б ще пограти. У зв’язку з цим пригадується одна повчальна історія. У 69-му в товариській зустрічі з уругвайським «Насьональ» тбіліські динамівці проводжали легендарного Михайла Месхі. І ось після першого тайму товариші підхопили знаменитого форварда і стали його качати. Нічого не знав тренер гостей поцікавився, що відбувається. А коли йому пояснили, здивовано кинув: «Він іде, а ці залишаються?!» Коли Тихонов в минулому році в останній раз за «Спартак» з «Крильями Совєтов» вийшов у Лужниках, а на 45-й хвилині став прощатися з трибунами, я ту фразу свого уругвайського колеги відразу згадав. Переконаний: багато хто з моїх хлопців свого недоігранной. Титов, Цимбаларь, Аленічев … Міг би ще продовжувати і продовжувати.

— Нещодавно тридцятирічний півзахисник «Шахтаря» Срна заявив в «СЕ», що збирається пограти ще років п’ять-шість. Як думаєте, чому за кордоном футболісти виступають за провідні клуби і збірні навіть тоді, коли їм перевалює за 30?

— Швидше за все, тут вся справа в психології. Ті ж Гіггз, Бекхем або Дзанетті — люди не бідні. І в свої далеко не юні роки вже могли б відправитися на спокій. Але для кожного з них футбол — життя, можливість по максимуму скористатися відпущеними природою здоров’ям і талантом.

— Недоігранной, за вашими словами, Титов, Цимбаларь, Аленічев хіба не до того ж прагнули?

— У кожного з них були свої обставини. Може бути, без «Спартака» вони вже не відчували себе тими, ким ми їх знали. З іншого боку, приклад Тихонова говорить про те, що можна себе знайти і в іншому клубі. Або Кечинов, з яким я в ветеранської команді виходжу на поле. Буває, кажу йому: «Валера, тобі з такою світлою головою не з нами треба грати, а де-небудь у вищій лізі».

— Зараз у ній продовжують впевнено себе почувати Семак, Березовський, Шаронов, Аджинджал, яким вже давно за тридцять. Що це — посмішка долі чи збіг обставин?

— З великою повагою ставлюся до цих хлопців. У кожного з них характер трудяги, що вміє зіграти через не можу, здатного, коли треба, відмовитися від мирських спокус. Такі для будь-якого тренера — скарб. Пригадую, як мені працювалося в збірній з Семаком, і його гра мене анітрохи не дивує. А адже майже в 37 бути на виду в такому клубі, як «Зеніт», дорогого коштує. І те, що Шаронова в 35 в минулому році знову запросили в збірну, говорить багато про що.

— У заявках ЦСКА і «Локомотива» значаться Рахіміч з Лоськовим, які в першій половині чемпіонату на полі практично не з’являлися. Як вважаєте, навіщо тоді вони знаходяться в команді?

— Прямо скажу, питання не з простих. Такі особистості, як Лоськов з Рахіміч, в колективі на вагу золота. Не виключаю, що тренери можуть готувати їх у майбутні помічники. Можливо, розраховують в скрутну хвилину на допомогу таких досвідчених гравців, здатних об’єднати колектив. Впевнений, якщо буде потрібно — вони і на полі обідні не зіпсують.

— Що б ви порадили починаючим тренерам в плані ставлення до ветеранів?

— Поважати їх думку, прислухатися до нього. А якщо «старики» не дають в грі приводу для розчарувань, забути про їх вік.

— А який рецепт довголіття дасте молодим футболістам?

— Зберегти в собі до останнього моменту юнацьку любов до футболу. Як великий Федір Черенков.

Лесной Экстрим — новый вид активного отдыха на природе. Безопасный адреналин гарантируем!